Огляд iFi Zen Air Blue. Звук із повітря

Інтро

Мої вітання, шановні. Наразі ми познайомимося з черговим нетривіальним представником родини Hi-Res, ім’я якого, як і годиться сучасним тенденціям, звучить дещо дивно чи то пак невправно. Примітно, що сьогоднішній гість має більш профільну сферу застосування, тому про його “акустичні” та функціональні можливості корисно буде дізнатися не лише цільовій аудиторії даного продукту, але й тим, хто не проти бути в курсі сучасних тенденцій світу аудіоелектроніки. Впевнений, що знайдуться і такі читачі, які скажуть (чи принаймні подумають): “А що так можна було?”. Отже, зустрічаймо iFi Zen Air Blue – Блютуз-ресивер з оригінальним дизайном та цікавим звуком. So.

Комплектація

Цілком доцільно взагалі пропустити цей розділ, адже всі ми знаємо, що продукти лінійки “Zen Air” – це не про хорошу комплектацію. Але – to avoid ambiguity – все ж розповім про комплект поставки. Загалом, окрім самого ресивера, маємо лиш кабель для живлення від електромережі, мануал та фірмову наклейку. Сам кабель з одного кінця має круглий конектор, а з іншого – USB type-A (стандартний), тому Вам ще знадобиться адаптер живлення або Power Bank. Також можна придбати профільний адаптер, наприклад, від тих же iFi. В цьому випадку ще й матимете приріст якості звуку.

Матеріали корпусу. Екстер’єр

На відміну від комплектації, на тему дизайну та якості виготовлення девайсу ремствувати не доводиться. iFi Zen Air Blue має класичну приємну форму рішень лінійки Зен, своїми обрисами він нагадує літальний апарат з далекого майбутнього. Матеріали – пластик матовий, фактурний (основа корпусу) і глянсовий, з якого виконані фронтальна і тилова панелі. До матового пластику у мене претензій 0, а ось глянс можна покритикувати, адже цей композит вельми товаришує з відбитками пальців. Хоча видно їх особливо не буде, адже користувачам виділили всього 1 клавішу, з якою і буде безпосередня комунікація.

Тож тепер можна поговорити і про елементи керування основним функціоналом, точніше про елемент. Як я вже зазначив десь там угорі, в наявності лише 1 фізична (не сенсорна) клавіша, яка і вмикає/вимикає сам девайс, і активує режим сполучення по Блютуз (сопряжение, pairing). Для перших двох операцій потрібно просто натиснути на кнопку, для “відкриття” Блютуз-каналу – трохи потримати клавішу натисненою.

Щодо дротових комунікацій, то тут картина майже така сама: на задній панелі знаходяться лише три роз’єми – вихідна RCA-пара для передачі звукового сигналу на акустику, підсилювач, ресивер тощо, а також порт для підключення адаптеру живлення. Як бачите, клавіш та роз’ємів практичний мінімум, але менше з тим. Можливо б хотілося побачити цифровий вихід Toslink, але його присутність неодмінно вплинула на кінцеву вартість героя даного огляду.

Іще. На лицьовій панелі є досить немаленький світлодіод, який "горить" окремим для кожного кодеку кольором. Оскільки я використовував здебільшого протокол LDAC, то у мене ресивер світився бірюзовим. Коли ж підключався через ноутбук, то ліхтарик сяяв більш утилітарним синім, адже був активним кодек SBC.  Так чи інакше, світлодіод не бентежить, бо і кольори спокійні, і яскравість помірна.

Електроніка. Блютуз

Стосовно апаратної частини свого творіння виробник відверто пишається, і справді є чим. Адже всередині компактного корпусу поміщені суто актуальні складові, такі як 24-біт ЦАП ESS Sabre, фірмові конденсатори від Texas Instruments і TDK (C0G), тактові генератори (GMT), а також чи не найцікавіший юніт – Блютуз-процесор Qualcomm QCC5100, завдяки якому ресивер підтримує всі основні кодеки, включно із aptX Adaptive, LDAC і навіть LHDC. Також варто зауважити, що Zen Air Blue не збудований за схемою SOC (System On a Chip), що доволі-таки очевидно. До речі, система працює досить стабільно та концептуально; враження, що перед нами Чайна Хай-Фай не виникає.

Звучання

Ну а тепер перейдімо безпосередньо до лейтмотиву iFi Zen Air Blue – його звукових характеристик. Перш за все, хочу відмітити універсальність звучання цього девайсу, що наводить на думку про прагнення виробника догодити більшості потенційної аудиторії продукта. Гадаю, це правильне рішення, адже сам спосіб передачі аудіосигналу “повітрям” диктує певні правила та накладає певні обмеження. Тож від нейтралього звуку з вираженою технічністю та підкресленою аналітичністю в даному сценарії доцільно відмовитися.

Що ж, ну а зараз трохи детальніше. Цього разу мова піде про цілісне, експресивне, натуралістичне, але достатньо мелодійне звучання з помітним акцентом на естетизмі композицій та трохи менш помітному на макроконтрастах. Така подача сприймається найбільш гармонійно та дозволяє сповна оцінити як музичну складову композиції, так і її технічний потенціал.

Вживаючи термін “експресивне” я мав на увазі, що звук бадьорий, динамічний та заповнюючий, і це дещо дивно, адже ESS ЦАПи славляться, як правило, іншими перевагами. Далі варто відзначити необхідну кількість акустичної інформації, дефіцит якої може викликати ефект надмірної злитості та загальної спрощеності аудіоматеріалу. Окрім того, герой огляду вміє будувати доволі простору та коректно організовану (без явної асиметрії) стереокартину, котру неодмінно оцінять користувачі, наприклад, при перегляді відео або прослуховуванні складної музики.

Авжеж, не обійшлося і без деяких компромісів, детермінованих насамперед ціною “піддослідного”. І якщо з не найрекорднішими показниками швидкості промальовки окремих звукових образів доведеться змиритися, то неоднозначний акцент на верхній середині (або або нижніх ВЧ) легко “лікується” ввімкненням темброблоку активної акустики або підсилювача; особисто я “зрізав” з ВЧ 2 дБ і був майже щасливим.

Співвідношення SBC, aptX і LDAC

Підключивши до ресивера ноутбук, автоматично активувався кодек SBC. Так-от, в цьому випадку звучання моєї акустики було найбільш згладженим, прісним та в цілому звичайним. aptX (спеціально перемикав, щоб почути різницю) прибавив у деталях та різного роду атаках і “повітрі”, хоча такий звук мені нагадав те, що вміли музичні центри минулого, граючи CD. А ось LDAC - це те що треба: звучання тембристе, проникливе та деталізоване, як я описував тем вгорі. Отже LDAC – must have, користувачам продукції Apple треба, як мінімум, треба задуматися.

Висновки

iFi Zen Air Blue – об’єктивно заслуговує на увагу потенційного покупця, який шукає нового рівня комфорту при прослуховування музики. Даний пристрій повністю покриє запити таких користувачів, адже він і працює стабільно, і добре звучить, і чудово виглядає. До того ж демократичний цінник – не менш важливий фактор, особливо у наш час. Ну а послухати, візуально і тактильно оглянути девайс можна традиційно у одному із Салонів персонального аудіо Soundmag. Ну а поки всім бажаю мирного неба, добробуту та якісного звуку. Все буде Україна.