Обзор Parasound NewClassic 200. Немного удивления, разочарования и много удовольствия

Багато які компанії хизуються своєю історією, але якщо зайти на сайт компанії Parasound, знайти розділ “історія”, або “спадщина” не так то і просто, в будь-якому випадку в мене не вийшло. Але як і багато інших компаній які займаються аудіотехнікою, вона була заснована провідними фахівцями в даній галузі в далекому 1981 році з метою створити якісне відтворення аудіозаписів вдома. В середині 90-х років минулого сторіччя розробки торкнулися і кінематографа і саме в цей період компанію помічають професіонали аудіозапису. Компанії вдалося досягти такого рівня своїх пристроїв, що такі компанії як Studios Fox, Universal, Warner Brothers, Sony Pictures, Sony Music замість професійних апаратів за неймовірні кошти, обрали саме пристрої Parasound, які своєю чергою, були доступні будь-якому охочому їх придбати. Навіть записи Сан-Франциського симфонічного оркестру робились в тому числі й за допомогою обладнання Parasound.
Можна нескінченно довго нахвалювати інженерів Parasound за їх досягнення, але чи настільки гарні їх підсилювачі насправді? Розглянемо на прикладі самій бюджетній моделі інтегрального підсилювача, а саме Parasound NewClassic 200 Integrated.

Конструкція

Стандартна за розмірами коробка… щось дуже легка…  - саме такі думки були в мене в голові коли я ніс його додому і вони не додавали впевненості враховуючи те, що підсилювач відноситься до “впевненого середнього рівня Hi-Fi”. При розпаковуванні з’ясувалось що в коробці ще одна коробка, а там більш пом'якшувального матеріалу, набагато більш ніж самого підсилювача. Коли дивишся на нього зверху, то він здається нормальним, тобто стандартні 43.8х37.5 см, але коли дістаєш його з коробки, бачиш що заввишки він всього 6.35 см і вагою 5.2 кг.

Серія пристроїв Parasound  NewClassic побачила світ у 2002 році та здається, що дизайн з тих часів не змінився. Все той же зелено-червоний індикатор стану (Standby), роз'єми AUX та Phones з позолоченими контактами, ручка гучності і такий самий, але дещо менший селектор входів між якими сховалась кнопка Mute. Ну і звісно куди ж без екрана, текст на ньому не погано читається, він має 2 строки, монохромний, а от що стосується його кольору, тут є питання. Річ у тому, що коли дивишся на нього прямо, то можна побачити зелені букви на чорному фоні, але якщо подивитись на цей же екран під кутом, зверху або знизу то будуть чорні букви на зеленому фоні, а як що дивитись під кутом, але вже справа, або зліва, то можна побачити світло-зелені букви на зеленому фоні. Вся верхня панель прикрашена рівними отворами для охолодження, що й не дивно враховуючи його габарити.
 

Після встановлення Parasound NewClassic 200 на своє місце до іншої апаратури, прийшов чай підключення. З кабелем живлення (використовував свій) та підключенням акустики все просто, помилитись неможливо, роз'єм живлення зайняв крайнє праве положення, потім ідуть клеми підключення АС, вони достатньо зручні та й на достатній відстані друг від друга, що дає можливість використовувати будь-який акустичний кабель (в розумних рамках). Рухаючись далі у два поверхи розташувались блок керування, та цифрові входи. Знизу є вхід та вихід тригерів та роз’єм керуючої шини RS-232. Над ними розташували входи Optical, Coax та USB.
 

Далі йде блок виходу з попереднього підсилювача, який містить в собі фіксований вихід на рекордер, 2 виходи на сабвуфер та регульований вихід на підсилювач потужності. І те що мене неймовірно здивувало, а саме аналоговий кросовер, який обмежує фронтальні АС в області низьких частот.
Рухаючись далі в лівий бік, починається блок аналогових входів. Є входи для 2 сабвуферів та стандартний стерео-вхід, які працюють по системі bypass, для використання 200 Integrated в якості підсилювача потужності. І далі йдуть три класичні стерео-входи, один з яких може працювати як лінійний вхід, а може працювати як вхід на фонокоректор ММ/МС, який перемикається невеличким тумблером поряд.
 

З кількості варіантів підключення, можна зробити висновок що підсилювач створювали на всі випадки життя. Але звернути увагу хочеться на декілька моментів:

• Завдяки розширеним можливостям по роботі з сабвуфером даний підсилювач більш ніж конкуренти розрахований на використання в системі “трифонік”.
• Як варіант апгрейда можна розглядати додавання до 200 Integrated підсилювача потужності класом вище, або навіть зробити собі повноцінний біампінг використовуючи і рідний підсилювач і додатковий підсилювач потужності.  
• Завдяки можливості використовувати 200 Integrated як підсилювач потужності - даний апарат прекрасно підійде для інтеграції в систему домашнього кінотеатру, як підсилювач потужності для фронтових каналів. Завдяки цьому можна дуже круто заставити ваш ДК працювати з музичними стереозаписами.

До підсилювача в комплекті йде пульт дистанційного керування. Він виготовлений з пластмаси, в руці лежить зручно, окрім стандартних функцій, таких як керування входами та зміни гучності, з пульта є можливість керувати тембрами, балансом, сабвуфером (його рівнем та є можливість повного вимкнення) та яскравістю дисплея. Приємним бонусом є кнопка яка вмикає підсвічування ПДК, але в повній темряві в мене не вийшло знайти її з першої спроби. Підсвітка чогось синього кольору, я очікував що буде зелений як на підсилювачі, так що можна сказати що американські інженери здивували мене ще раз.
 

Як що з 200 Integrated зняти верхню кришку, можна побачити… нічого. Окрім всім звичних плат там нічого немає, тому що підсилювач працює в класі D. Розглядаючи плати, мені згадався анекдот, який я нещодавно почув від свого колеги: “Ейнштейн, Ньютон і Паскаль грають в хованки. Настала черга Ейнштейна мружитися, він закрив очі та став рахувати до десяти. Паскаль тікає і ховається. Ньютон малює на землі квадрат розміром метр на метр навпроти Ейнштейна і стає в його центр. Ейнштейн дораховує до десяти та відкриває очі. Він бачить Ньютона і скрикує: «Ньютон! Я тебе знайшов! Ти водиш! ». Ньютон посміхається і каже: «Це Ньютон на квадратний метр! Ти знайшов Паскаля! ».

Ось і я знайшов Паскаля в підсилювачі. Класи D бувають різні, і досить важливо які саме плати використовуються для підсилення, це приблизно як те, який чіп використовує ЦАП, але про це пізніше. За підсилення в Parasound NewClassic 200 Integrated відповідають модулі від гданської компанії Pascal Audio. Вони розробляють свої модулі для професійного аудіо та Hi-Fi компонентів високого класу який немає ніякого зв’язку із всім знайомим мас-маркетом. Основні відмінності модулів Pascal Audio це:

• Тепле, аналогове звучання.
• Безпроблемно працюють з навантаженням навіть у 2 Ом. 
• Низький рівень нелінійних і міжмодуляційних спотворень навіть на високій потужності. Що дозволяє зберігати чистоту звуку на гучності, де інші модулі вже “розвалюються”.
• Паскал використовує технологію PFC (корекція коефіцієнта потужності) — завдяки цьому пристрій має однакову потужність при 4 і 8 Ом.

Що стосується попередньої частини NewClassic 200 Integrated то вона повністю аналогова виконана за схемами близькими до підсилювачів, які працюють в класі A або A/B. ЦАП в підсилювачі займає не останнє місце, але й не головне. Цифрові входи є всі, які повинні бути, але в кількості по 1 шт. кожного типу. Обробляються всі цифрові сигнали чіпом Burr‑Brown PCM1798, який підтримує 192 кГц по оптичному і коаксіальному входах, та 96 кГц через USB.
Складається таке враження, що фонокоректор в 200 Integrated - просто є, тому що так повинно бути у 21-му сторіччі. Але варто звернути увагу на те що на відміну від багатьох вбудованих фонокоректорів, він може працювати з МС-головками з опором 100 Ом.

Опис звучання

Після того як підсилювач був детально вивчений, кришка встановлена на місце, виникло питання його підключення в систему. За рахунок його габаритів, при підключенні виникла одна проблема та одна гіпотетична проблема. Почну з проблеми з якою я особисто зіткнувся. У зв'язку з габаритами Parasound NewClassic 200 Integrated RCA роз'єми розташовані дуже близько друг до друга, тому використання товстих міжблокових кабелів може бути досить складним.
Друга проблема, яка може виникнути знов пов’язана з габаритами пристрою, якщо використовувати одножильні кабелі без конекторів, може виникнути проблема з вигинанням цього кабелю, тому що від клем до полу, або до тумби залишається близько 5 см, а кабель без конекторів вставляється або зверху, або знизу.

Перший варіант прослуховування буде проходити в класичному режимі використовуючи Parasound NewClassic 200 в класичному режимі інтегрального підсилювача. Підключення до програвача було здійснено аналоговим способом за допомогою RCA кабелів. На жаль, з причини яка описана вище, я не зміг використати свою срібну моножилу, але XLO Signature без проблем зміг його замінити.

Прослуховування я почав з Depeche Mode, а саме з композиції Stripped. Перший удар по струнах акустичної гітари прозвучав так, що я відчув момент дотику пальців до кожної струни. Звук запуску двигуна автомобіля прозвучав дуже реалістично, але все ж таки не вийшов за межі кімнати. Вокал м’якими хвилями розтікся по кімнаті, а високі частоти синтезатора мали таку кришталеву чистоту і настільки вразили, що я поставив на паузу, щоб приділити кілька хвилин на усвідомлення того, що я тільки що почув за перші 40 секунд пісні.
Після паузи в 5 хвилин я повернувся до прослуховування та дослухав пісню до кінця. Неймовірна кількість деталей, всі строго на своїх місцях на стереопанорамі, деякі деталі я чув вперше, особливо виділився ВЧ діапазон. Позиціювання всіх джерел звуку на вищому рівні, але глибина сцени була недостатньо виражена що дещо засмутило. Я уточню що маю на увазі, глибина сцени більш ніж задовільна, але коли звук з настільки гарним позиціюванням, та стереопанорамою, хочеться більшого ніж просто “задовільно”.

Наступне що слухалось, це Zlospiv від українського гурту Bartky. І знов та ж картина. Ширина сцени - вражає! Всі звуки відокремлені один від одного, але без враження що композицію розібрали на складові частини. У підсилювача немає перекосів в “світлу”, або “темну” сторону, його звучання цілком нейтральне. Здивувало “легке” звучання досить важких моментів та ритмічність підсилювача. Тому вирішив послухати щось більш важке…

Anaal Nathrakh - Endarkenment, мова йде не про окрему пісню, а про весь альбом. Той хто це чув, той знає, що це не просто випробування для підсилювача, це випробування для всієї системи, та власної психіки, а ще й барабанних перетинок, тому що слухати це тихо - не можна. Почну з гарного, у Parasound вийшло зробити так, що бас-бочка та бас-гітара не злились в какофонію та гарно відчувався кожен удар по хету, або тарілці, що при швидкості 230+ ударів на хвилину є неабияким досягненням. Вокал не злився з гітарою і знов… ПОЗИЦІЮВАННЯ!!!! Це щось неймовірне, особливо ударні, чітко чутно як встановлені робочий барабан, всі три томи та хет з райтом. Я не знав що моя акустика, сильною стороною якої, не є викликання дияволу, взагалі може так грати. Але, на жаль, не може бути все так класно, звуку не вистачає важкості. Всі деталі є, гучність є, гарна сцена є, але немає того самого відчуття, що саме тебе розпилюють на частини цією хвилею звука намагаючись розплющити об диван.

Перейдемо до аудіофільского джазу у виконанні Kimeia. Про неймовірне позиціювання ви вже зрозуміли, всі джембе цікаво розкинулись по сцені, за якими розташувався рояль, біля якого грав саксофоніст. Особисто мене не покидало враження що щось не так, у зв'язку із чим прийшлося зібрати невеликий консиліум і послухати це ще раз. Була відмічена гарна подача бас-бочки, дуже ритмічна з вираженим панчем. В який-то момент виникли спори на тему чи вистачає контрабасу ваги та об'єму, тут думки розійшлись. А ось де думки не розійшлись так це в питання що вокалу, та й музичному матеріалу трохи не вистачає “душі”. Це неможливо якось-то виміряти або точно сказати чого так, але в тих місцях де від вокалу при використанні деяких інших підсилювачів йдуть мурахи по шкірі, при прослуховуванні з NewClassic 200 Integrated їх не було.

На кінець залишили прослуховування альбому Elemental від гурту Tears for Fears. Звук близький до ідеалу. Сцена вразила своєю шириною. Я знов почув деякі деталі, на які раніше просто не звертав уваги. Єдине зауваження яке виникло у мого гостя, якого я спеціально запросив послухати цей підсилювач, це те, що в деяких місцях бек-вокал та вокал за глибиною були на одному рівні. Для підтвердження цього зауваження під'єднали інший підсилювач з цієї ж цінової категорії. При використанні іншого підсилювача глибина сцени значно збільшилася, інструменти отримали більше об'єму, але ми втратили певну кількість дрібних деталей, котрі було чітко чути при використанні NewClassic 200 Integrated. Окремо хочу додати що акустична гітара в пісні Break it Down Again у виконанні Parasound вразила настільки, що пісня прослуховувалась три рази підряд.

Що стосується фонокоректора, (слухав з ММ картриджем), то як я і припустив напочатку, він тут тому, що, так треба. Я не можу сказати що він поганий, але звук з нього достатньо мутний і витягується можливостями самого підсилювача. В деяких, набагато більш бюджетних підсилювачах, фонокоректор видає більш кращий звук, тому при інсталюванні цього підсилювача в систему де основним джерелом звуку є вініловий програвач, я дуже раджу використовувати зовнішній фонокоректор. Підсилювач явно розроблявся більш для систем, в яких основним джерелом є цифровий транспорт.

Прийшов час для ЦАПа. Слухаю все те ж саме в якості не нижче 24/48. Але використовуючи ЦАП вбудований в Parasound. Відносно того що я почув при першому прослуховуванні зміни були досить суттєві. Позиціювання ще покращилось, не в плані що воно стало більш точним, а в плані того що воно стало більш природним. Сцена стала дещо глибша, більш натуральна. НЧ стали більш зібраними, але за кількістю, складається враження що їх стало менше. Звук став більш повітряним. Але на вокалі з'явилася вуаль, яка робить його сприйняття більш “пластиковим” та менш природним. Як висновок, можна сказати що ЦАП в Parasound NewClassic 200 Integrated точно не для галочки. Це саме той момент коли можна сказати що Burr‑Brown PCM1798 переміг ESS 9016K2M Sabre, але з нюансами.

Переходимо до подальшого вже справжнього аудіофільного безумства. Підключаємо програвач до мого власного попереднього підсилювача, а його своєю чергою, під'єднуємо до входів bypass на 200 Integrated. Таким чином попередній каскад буде відпрацьовуватись звичним мені попередником, а Parasound буде грати роль підсилювача потужності. В такому варіанті сцена знов трохи втратила своєї глибини, але стали більш акцентовані протифазні ефекти. Басу стало трохи більше та ще й деталей в ньому додалося. Взагалі враження дуже добре. Звука стало просто більше. При прослуховуванні важкого металу (ну ви зрозуміли яку групу я маю на увазі) деталізація трохи впала, але рівень динаміки значно зріс. В такому випадку я не зовсім розумію який звук краще. Напевно, я готовий пожертвувати деталями, заради емоції та динаміці. При прослуховуванні Kimeia контрабас отримав ту вагу, яка повинна бути, у вокал додалась природність, але трохи знизився рівень деталізації, звук став дещо простіше, але він став більш щільний, тому сказати стало краще, або гірше, однозначно не можна. Бас-бочка стала дещо глухіша, але це не псувало враження від прослуховування.

Останній варіант, але для мене найцікавіший, це підключення Parasound NewClassic 200 Integrated в якості попереднього підсилювача, до мого підсилювача потужності. Цікаво це в тому плані що клас D зійдеться у протиборстві з класом А/В. Перше враження більш негативне. Здається що звук став простіше. Але вже через дві хвилини все стало на свої місця. Так, звук став дещо простіше, але сцена витягнулася в глибину, звук знов став охоплювати мене. Всі інструменти зазвучали більш природно. Я не можу заперечувати що деяка частина деталей була втрачена  і не можу сказати що один підсилювач краще ніж іншій. Це саме той варіант, коли за класом вони приблизно рівні, і кожен повинен сам відповісти собі на питання що більш подобається? Динаміка або деталізація? Більш гарне позиціювання, або більш глибша сцена? Ну і не будемо забувати що ще необхідно враховувати які у вас інші компоненти в системі.

Висновок

Parasound NewClassic 200 Integrated - це напевно самий гнучкий підсилювач який я мав в користуванні стосовно варіантів підключення. Він може підсилити та доповнити будь-яку стерео систему. Для нього не проблема доповнити домашній кінотеатр зробивши його набагато більш музичним. Його навіть можна використовувати як підсилювач для пасивних сабвуферів (але доцільність такого використання викликає неабиякі сумніви). Коштом нейтрального тонального балансу, цей підсилювач може стати вагомою основою для системи з пасивними моніторами на студії.. І таких варіантів використання, можна вигадати ще багато.

Чи сподобався цей підсилювач особисто мені? - Так. Чи залишив я б його у себе в системі? - Ні. Чому? - Тому що я обираю емоцію замість великої кількості деталей. Але виходячи з досвіду підбору подібних компонентів, 200 Integrated багато кому сподобається. Також хочу додати що це не той підсилювач який завоює ваше серденько з перших акордів, його треба розпробувати, а як що розпробували, то повертати бажання точно не виникне. З чистою совістю можу порадити Parasound NewClassic 200 Integrated власникам колонок Dynaudio, Wharfedale серії EVO, Acoustic Energy та Triangle серії Antal та вище.