Обзор винилового плеера Audio-Technica AT-LP60X Bluetooth. Оптимальное начало

Коли мене питають, який недорогий програвач варто купити в якості першого, то частіше за все моя відповідь - Audio-Technica AT-LP60X. Популярнішого програвача вінілу в бюджетному сегменті годі й шукати, принаймні таке враження складається від перегляду англомовного YouTube в цій тематиці. Саме такий програвач колись відкрив для мене світ вінілу і я був дуже радий покористуватися ним знову і перевірити, чи дійсно він заслуговує на увагу, чи то лише приємні спогади через те, що він був у мене першим.

До мене на тест потрапила версія Audio-Technica AT-LP60X Bluetooth, що ще більше підігріло мою цікавість, адже таким способом вініл я ще не слухав. Взагалі на ринку доступно декілька варіантів кольорового оформлення, плюс вибір між версією із Bluetooth та без, то ж вибрати є з чого.
Почнемо з розпаковки. До пакування програвачів Audio-Technica ніколи не було питань, не з’явилися вони і зараз, все гарно та надійно, за цілісність під час доставки можна не хвилюватися. Основну коробку із зображенням програвача та різною інформацією запаковано в додаткову, просту, але щільнішу коробку. Дістати одну з іншої - те ще завдання.

Програвач дістаємо  практично повністю зібраним, навіть захисна кришка вже на своєму місці. Користувачу залишається лише встановити опорний диск, накинути ремінець на шків двигуна, покласти сліпмат, підключити блок живлення, а також під’єднати аудіо кабель, якщо планується слухати вініл традиційним аналоговим способом.
Далі треба відкрутити дріт, яким зафіксовано тонарм для безпечного транспортування, зняти захист стилуса, потягнувши його на себе і все, програвач готовий до роботи, ніяких більше налаштувань він не потребує.

Хоча ні, один момент все ж таки доведеться налаштувати, і це - горизонт. Відтворення музики з вінілу, це механічний процес і дуже важливо, щоб програвач був виставлений чітко по горизонту. На жаль, ніжки у AT-LP60X не регулюються, тому доведеться або вирівнювати поверхню, на якій він стоїть, або щось підкладати під його ніжки. Другий варіант не такий естетичний (хіба що ви купите спеціальну платформу), але також програвач може ковзати коли натискаєш кнопки керування, тож краще віддати перевагу першому варіанту, на гладкій поверхні стола він тримається чудово.

Перше, що кидається в очі - який він маленький! Коли вже звик до великого програвача з масивним корпусом, цей здається просто крихітним. Але для новачка це лише плюс, адже набагато легше буде знайти місце, щоб його поставити. Вага також не велика, та це і не дивно, корпус весь пластиковий і це нормально, нічого іншого в його ціновій категорії не очікуєш. При цьому він не виглядає якимось дешевим чи неякісним, все цілком охайно й естетично. Я, до прикладу, свого часу, зацікавився цим програвачем саме через його дизайн, а вже потім став шукати огляди та відгуки.

Напевно, однією з найбільших переваг для новачків буде наявність повністю автоматичного керування. Просто кладеш платівку і натискаєш кнопку “старт”, все інше програвач зробить сам. Для мене це теж колись було одним з важливих моментів, я не знав, як користуватися програвачем і боявся щось зробити не так, тому обрав цю модель. Згодом я практично перестав користуватися автоматом, бо мені сподобалось все робити вручну, так глибше поринаєш у процес. Але я вважаю наявність автоматичного керування гарною особливістю, яка може дозволити залучити більше любителів музики до світу вінілу.
 

Звісно, програвачем можна керувати і вручну. Для підняття тонарму і плавного опускання голки на платівку є спеціальна кнопка та мікроліфт, а обертання опорного диску починається, коли голка опиниться над початком платівки.

При цьому в будь-який момент можна натиснути кнопку “стоп” і програвач поверне тонарм на місце, незалежно від того, яким способом, ручним чи автоматичним, ви запустили процес відтворення.

Щоб автомат знав де починається платівка, програвач має спеціальний перемикач розміру платівки на 12 та 7 дюймів, тож можна слухати не лише повноформатні LP, але і сингли.

Швидкості програвач має дві, 33 та 45 обертів за хвилину, цього цілком достатньо для більшості поціновувачів вінілу.
Привід ремінний, на стабільність швидкостей у мене жодних нарікань, хоча замірів коефіцієнту детонації я не робив. Не думаю, що такі тонкощі цікавлять тих, хто лише починає свій вініловий шлях. На слух все чудово.

Для підключення до акустичної системи програвач має аудіо вихід у вигляді mini-jack 3.5mm. Це ні добре, ні погано, просто трохи дивно, бо більш традиційними є виходи rca. Але головне, що він дає змогу замінити кабель, у попередній версії цього програвача (at-lp60) він був вмонтований і доводилося попрацювати паяльником, щоб його замінити. На перший час можна застосувати і комплектний кабель, але на майбутнє я б радив замінити його на щось фірмове, бо він ну дуже простий і навряд чи здатний якісно передавати звучання вінілу.

Біля аудіо виходу бачимо маленький перемикач з написом phono/line, а це означає, що програвач має вбудований фонокоректор, що робить його повністю готовим звучати “з коробки”. На мій погляд, він цілком відповідає рівню звукознімача і особливої необхідності підключати окремий я не бачу. Звісно, завжди можна поексперементувати, але мені здається, відчутна різниця буде, якщо зовнішній фонокоректор буде коштувати не менше ніж половина програвача, а то і більше. Чи доречно це в бюджетному сегменті - питання.

 Також не кожен фонокоректор може сюди підійти, через на відсутність у програвача клеми заземлення. Audio-Technica заявляє, що це не створить проблем, але при підключенні мого Cambridge Audio Alva Solo з’явився відчутний фон, тож тут я б не поспішав.

Нарешті, перейдемо до звуку. Крім музики, як такої, напевно найбільш суб’єктивною річчю, навколо якої все це крутиться, є звук, а точніше - звучання. Про це завжди складно говорити, бо що для одного чудове, для іншого може бути незадовільним.
Що я впевнено можу сказати про звучання Audio-Technica AT-LP60X - воно не розчарує. Особливо, якщо до цього ви слухали звичайний mp3 з телефону чи комп’ютера. Звісно, аудіофіли зі стажем знайдуть до чого прискіпатися, але цей програвач навряд чи взагалі таких зацікавить, та і позиціонується він, як програвач plug and play для початківців.

Скажу відверто, я очікував гіршого. Тобто в моїй пам’яті, звісно, закарбувався подив від того, наскільки гарно він звучить, але я думав, що то дещо прикрашені спогади, як це часто буває, через те, що то було давно. Тоді я взагалі дивувався самому факту, що воно працює, бо це було вперше.
Але ні, я знову був приємно здивований. Звучання природне, чітке і цілком “доросле”. Саме тому я раджу підбирати для цього програвача акустику не із розряду “що подешевше”, а щось пристойне, вартістю приблизно, як сам програвач, або вище. Тоді акустика розкриє потенціал цієї вертушки і ви закохаєтеся у вініл, як колись закохався у нього я. Пам’ятаю, я тоді спитав у Soundmag, яку акустику мені купити до цього програвача, мені порадили Klipsch Reference R-41PM і у мене ледь очі на лоба не полізли. “Як, вона ж коштує ледь не вдвічі дорожче за програвач!”, подумав я. Але пошуки альтернативи і перегляд купи оглядів не дали бажаного результату, тож я все-таки вирішив дослухатися і купив R-41PM. І виявилося, що воно того варте. Пройшло доволі багато часу до моменту, коли мені захотілося більшого.

Головною причиною зміни програвача тоді стало те, що він не має можливості апгрейду. Картридж тут не знімається, і сила притиску не регулюється, але є можливість замінити стилус, якщо його ресурс вичерпано. До речі, картридж зі стилусом ATN3600L можна зустріти і на суттєво дорожчих програвачах в якості заводського, тож не варто його недооцінювати.

Bluetooth. Ідея слухати вініл через блютуз викличе у ортодоксального аудіофіла гнів та розпач. Адже вініл це суто аналоговий спосіб відтворення музики і перетворенню його в нулі та одинички тут не місце, правда?

На дворі 21 століття, тож поєднання технологій минулого, чим по суті є вініл, із технологіями сьогодення - неминуче. Думаю, головною метою додавання bluetooth до програвачів - є залучення нової, переважно молодої аудиторії до світу вінілу. Наскільки це відповідає чи не відповідає “канону”, кожен вирішує сам. Наявність блютуз дійсно може потішити власника якихось крутих безпровідних навушників чи портативної колонки. Якщо це допомагає збільшити кількість поціновувачів вінілу, то чому б ні? Для когось зручність може бути важливішою за “канонічність” і це нормально.

Щодо якості звучання, тут я теж був здивований. Я очікував суттєвого падіння якості в порівнянні з дротовим підключенням, але цього не сталося. Можливо детальність трохи нижча, а можливо то я сам хочу почути нижчу детальність, бо сам в деякій мірі є ортодоксом…

Висновок. Чи виправдовує Audio-Technica AT-LP60X звання найкращого програвача вінілу для початківців? На мій погляд, в більшості випадків - так. Це недорогий user-friendly програвач, який має все необхідне і при цьому дуже непогано звучить. Чи ідеальний він? Звісно ж ні. Але знайти щось, що б звучало хоча б так само, не говорячи вже про краще звучання, в цій ціновій категорії, навряд чи можливо.